Національний центр народної культури "Музей Івана Гончара" запрошує 16 лютого о 15:00 на Культурно-освітній лекторій "Історія костюма"

Формат: Демонстрація процесу одягання традиційного вбрання, що супроводжується цікавими фактами з джерел та "з поля".

Факти про: складові українського народного строю, орнамент, колорит та форми одягу, стійкість традиції.

Тези: Регіональні особливості та відміни єднають етнос в один народ, самобутній та самодостатній.

Теги: Поезія традиційного побуту; цінність вища за ціну.

Лектор: Олександра СТОРЧАЙ, старший науковий співробітник НЦНК Музей Івана Гончара

Лекція 5. Про взуття та інші вироби зі шкіри

Матеріали: лико, дерево, шкіра.
Кольори: чорний, червоний, жовтий, зелений.

Орнамент: рослинно-геометричний.

Факт: Взуття завжди поєднувалось з комплексом одягу щодо форми, колориту, характеру прикрас, відповідло видам занять і кліматичним умовам. В Україні на початку

ХІХ ст. побутувало п’ять основних типів взуття: чоботи, черевики, личаки, постоли і ходаки. Інтерес, зосереджений на традиційних шкіряних виробах (взуття, аксесуари) обумовлений цілим рядом причин, і головною мірою – древністю ремесла і його специфікою.

Словник:

Верглик – інструмент для плетення личаків.
Гицляк – шкіряний ґудзик ззаду каблука для зручнішого знімання чобота.
Сап’ян – ґатунок шкіри виправленої і фарбованої, яка відзначається гнучкістю і м’якістю. Найкращий “правдивий” сап’ян виготовляли з козячих шкір.
Чорнобривці – чоботи з чорними головками і червоними халявами.

Вхідний квиток - 50 грн.

У залі діє вільна посадка.